Географічна довідка с. Воронів

Село Воронів, Городенківського району, Івано-Франківської області, розташоване у північно-східній частині цього регіону, межує  на заході з  селом Незвисько, на півдні з Чортівцем, на півночі з Раківцем, на північному сході з Семенівкою. Віддаль від села до райцентру — 20 км, до обласного центру — 60 км. Найближча залізнична станція  – Городенка.



Загальна площа території, якою користуються жителі, 641,7 га.

Найбільш поширений ґрунтовий покрив — чорноземи, які ма­ють 40-50 сантиметрів гумосового шару.

У селі є ставок. Зі сторони поля Раковецької сільської ради про­тікає потічок Гостилів.

Населення користується водою з водопроводів водозабірної станції в урочищі “Товтри”, водяної башти у верхній частині села, водопроводу Воронів-Чортовець.

Село розташоване у надзвичайно цікавій зоні Наддністрянщи­ни, де первозданна степова рослинність з її величезною насиче­ністю багатьох видів вищих спорових і квіткових рослин, які збе­реглися лише на окремих ділянках, і збереження яких є гро­мадським обов’язком кожного громадянина незалежної Украї­ни. Влітку придорожні смуги вкриваються споришем, деревієм, чебрецем, подорожниками.

У лісах основними є породи дуба, сосни, ялини, бука, ясена, граба, берези, акації, явора. В окремих місцях трапляються густі зарості терену, шипшини, чорної бузини, дикої малини, ожини, ліщини, терену.

Тваринний світ околиці села Воронова, як і всього Покуття, сфор­мувався під впливом трьох зоогеографічних районів — Полісся, Карпат, Степу. Найбільш поширеними є заєць, лисиця, козуля, дикий кабан, куниці лісова кам’яна і лісова, білка, видра, степо­вий тхір, ласка, ондатра. Серед гризунів зустрічаються хом’яки, щурі, миші, з комахоїдних — їжаки, кроти, землерийки. В ярах водяться вужі, гадюки, ящірки.

Різноманітна фауна пернатих. Постійними співмешканцями села є горобці, круки, ворони, сороки, синиці, жайворонки, щиглики, дятли, куріпки, сови, яструби, горлиці, іволги. Взимку з’являються снігурі. Весною перелітають через територію села дикі гуси, сірі чаплі, журавлі і ластівки. З теплих країв прилітають дрозди, шпаки. Вони гніздяться тут. І весною у вибалках гамірно від пташиного крику, свисту, щебетання. Виділяється витьохкування соловейка, звуки зозулі, тонке цінькання синиці. І, звичайно ж, клекотання лелек.

Весна приходить у наш край бурхливо. Дзвінкими струмочками збігають талі води, і вже на початку березня з’являються на лісових  галявинах перші провісники весни – підсніжники звичайні. Рос­лина ця уже на грані зникнення. Як тільки зійде сніг, на чистих від трави ділянках спалахують яскраво-жовті квіти первоцвіту весня­ного, знаного ще в народі як ключі Петрові, божі пальчики. Росли­на ця лікувальна. Листки мають великий вміст вітамінів і вживані в салатах є добрим засобом проти весняного авітамінозу. Сонячні галявини вкриваються рястом. Наприкінці квітня — на початку травня з’являються білі дзвіночки конвалій надзвичайно шанованих серед жителів Воронова. Вони мають ніжний аромат, вишукану і довер­шену форму квітки. Завершують цвітіння кущі терену. Повітря ви­повнюється  духмяними  запахами трав, гудінням бджіл, джмелів, цвіріньканням цвіркунів, коників, поцокуванням різноманітних жуків, які в такий спосіб шукають своїх наречених. І повсюдно тонке пле­тиво віяних ткачів — павуків. Усе живе, бореться за власне існуван­ня, за своє потомство.

Рідко на околицях лісу можна зустріти сон-траву, яка скромно опустила свою фіолетову голівку. Трохи пізніше з’являються роже­во-червоні квіти дикої гвоздики. Поруч з ними можна зустріти ве­ликі квіти мальви дикої, перстачу, запалено червоної герані.

Схожий і не схожий на сон-траву горицвіт, навколо якого ство­рено чимало легенд, переказів. На початку літа зацвітають величаві квіти ясенцю. Зветься ця рослина ще неопалимою купиною, бо створює навколо себе ефірний заслін, який може спалахнути, не залишивши саму рослину.

Не можна обійти ще звіробій, який зустрічається на узліссях та на польових межах і про який кажуть, що ним лікують 99 хвороб. Запам’ятовуються в лісі величаві квіти оману верболистого.

Клімат в околицях Воронова помірно континентальний, або ще кажуть — перехідний від помірного західноєвропейського до кон­тинентального східноєвропейського.

Зима малосніжна, м’яка, з частими відлигами, коли температу­ра інколи піднімається вище плюса 12°С Тривалість снігового по­крову 40—78 днів. Весна волога, затяжна з поступовим наростан­ням тепла. Різке підвищення температури починається в квітні, але ще й у травні можливі заморозки.

Перша частина літа характеризується невисокими температура­ми. Теплі ночі й дні сприяють росту і розвитку усіх рослин. Сухіші дні настають у другій половині липня.  Початок осені співпадає з її календарним визначенням. У вересні-жовтні дозрівають фрукти в садах, жовтіє листя. У вогнен­ний багрянець вбираються ліси і починається симфонія листопадіння. Наче під музику опадають і кружляють в повітрі листочки. До середини листопада все це скінчиться. Де-не-де під вікнами ще червоніють айстри, змінюються своїм різнобарв’ям хризантеми корейські — невибагливі і тому дуже поширені. У другій половині грудня здебільшого примерзає земля. Усі чекають Різдв’яних свят, колядування, щедрування. Минають багатими народними обрядами свята Андрея, Миколая; рознесе дітворі подарунки і Новий рік за веселим столом.

М’який і вологий клімат, чорноземні грунти створюють можли­вості для розвитку садівництва. У Воронові багато садів, у яких рясніють вишні, черешні, груші, сливи, алича, яблуні, аґрус, по­річки, смородина, горіхи, обліпиха звичайна та інші плоди. А на полях добре почувають себе овочеві – помідори, огірки, перець, морква, картопля, буряки, ріпа, редька.

За книгою Ярослава Левкуна  «Село лелек та золотавих пшениць» Снятин: Прут Принт, 2003.- 64с.: іл.- (Літопис краю).– ISBN 966 – 7325 -78 -4

Опубліковано у Географічна довідка. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.